Історія школи

Історія школи

с. Підбороччя

                Підготувала: вчитель

історії та географії

Хлистік Л.С.

Зміст

Вступ

1. Кроки зростання

2. Педагоги ветерани

3. Гордість школи

4. Районні семінари

5. Школа сьогодні

6. Славні традиції школи

7.  Школа дитячої мрії

Вступ

70 років багато це, чи мало? Якщо про людину говорити, то все таки чимало, а коли про школу, яка навчає і виховує цілі покоління – то це просто ювілей.

    Такий ювілей у 2010 році святкувала ЗОШ I-II стулення села Підбороччя. Саме так, в 1940 році була відкрита школа в селі Підбороччя. І так день за днем, рік у роком навчалися діти, виховувалися, зростали, ставали відомими людьми.

А школа не залишалась на тому самому рівні, а змінювалась, вдосконалювалась.

З 1940 по 1953 рік – школа була початкова, з 1953 – по 1960 рік – була семирічна, з 1960  по 1987 рік – восьмирічна, а з 1987 року і до нині неповна середня. ( 9 років навчання). Наповнюваність класів була найбільше в 50 – 70-х роках (в класах навчалось по 20-30 учнів), а вже в 80-90 роках кількість учнів поступово зменшувалось ( 10-20 учнів), з початком 21 століття кількість учнів стала ще меншою ( по 7-15 учнів) в класах.

Працює згуртований колектив, з них 18 вчителів, 5 техпрацівників, 3 кочегари.

Директор Гноянець Адам Михайлович відмінник освіти, має вищу вищу кваліфікаційну категорію, зарекомендував себе як досвідчений керівник і педагог.

Реалізовує новітні педагогічні ідеї щодо організації навчально-виховного процесу. Відзначається особливим вмінням вирішувати педагогічні проблеми, неодноразово був депутатом районної ради, а нині депутат сільської ради.

А навчається у школі сьогодні 76 учнів, створені всі умови для навчання, виховання і розвитку дітей. Організовано роботу факультетів, гуртків, секцій. Є призери обласних і районних олімпіад і конкурсів.

Створено шкільну організацію «Веселка», як орган учнівського самоврядування.

В 2011 році побудовано новий корпус школи, змінюється матеріально-технічна база школи, побудовано спортивний майданчик.

В школі створені належні умови для харчування дітей, є актовий зал, зроблено ремонт в давнішому корпусі школи, який було відкрито ще в 1983 році. Є спортивна кімната, майстерня для трудового навчання, зроблене централізоване опалення.

Підборочанська школа – це школа радості для учнів, школа творчості для вчителів, школа спокою для батьків.

Кроки зростання

У житті кожної школи є пам’ятні події і свята. Перший дзвоник, зустріч випускників, свято Останнього дзвоника, але, мабуть, головне свято – це день,коли школа вперше відкрила свої двері – День її народження. В нашому селі розвиток освіти має досить цікаву історію. Перша польська школа була в

Солоненчиків (початкова), а  в хаті пана Боровського жила        перша вчителька - полячка.        4 –  класна польська школа була відкрита в 1937 році. За радянських часів в 1940 році була заснована школа в маєтку пана Боровського.

Вчителями були Похилюк і Сергійчук.

В 1941 році школа була в хаті Адольфа (німецькі сімї добровільно виїжджали з нашого села до Німеччини). Вчитель був місцевий Шкара Михайло Андрійович. У роки війни навчання в школі перервалось.

     Після закінчення війни в 1946 – 1947 знову відновилось навчання в хаті Солоненчиків (початкова) в 1 класі навчалось 70 учнів, а в 1947-1948 році в 1 класі навчалось 20 учнів. Вчителями були Нечипорук Ганна Данилівна і Вознюк Іван Андрійович. Одночасн1о було початкове навчання на хуторі Ссовці в хаті Ковальчук Лисовети, вчитель Сидорук Оксентій Адамович. Згодом години української мови в 5 класі читала Маковецька Г. Г., яка одночасно  працювала вчителем в с. Черче і Підбороччя. В 1953 році кілька класів почали навчатися в хаті Дзеніка Микити і Базильчука Івана.

Поскільки школа в селі була початкова, то завідуючою школи була Клименко Ольга (з Вінниччини). В 50-х роках школа була семирічною, але була підпорядкована дирекції Черченській школи (директор Конопля Юрій Данилович). Але найважче було починати. В середині 50-х років учителем математики з Кіровоградщини був призначений Січевський Адам Феліксович,

а Січевська Марія Онуфріївна – вчителькою початкових класів, Льодова Поліна Федорівна - вчитель російської мови. В 1959 році починається будівництво приміщення для школи, директором було призначено Січевського Адама Феліксовича, він же і був організатором будівництва школи. А школа семирічна була реорганізована у восьмирічну.

В 1960 році на роботу в школу було направлено Ференчука Феофана Ульяновича вчителем географії і фізкультури.                              

В 1961 році школу було побудовано і вже в 1960-1961 році відбувся перший випуск учнів. Вони ж були першими піонерами, а пізніше комсомольцями.

Після закінчення Чернівецького університету (географічний факультет) Ференчук Феофан Ульянович став директором Підбороччанської восьмирічної школи.

З відкриттям школи було побудовано приміщення для дизель-генератора, який освітлював школу. Ним завідував  Маковецький Федір Денисович.

Проте електроенергію діти бачили лише в школі,вдома уроки готували при керосинових лампах. І лише в 1968 році село електрифікували.

В 1962-1974 роках в школі демонструвались кінофільми, проводились суди, збори селян, концерти, новорічні свята, політичні навчання, вибори депутатів різних рангів. Після закінчення Підбороччанської восьмирічної школи учні навчались  в середніх школах Каменя-Каширського, Видерти, Великої Глуші, Черча, Хотешова.

До 1976 наповнюваність класів значно зросла за рахунок дітей з села Каливиця ( Любешівський район), які щоденно пішки долали 6 км. Для прикладу в 1976 році  в школі навчалось 186 учнів, а з 1961-1977 роки з школи випущено 324 випускники.

З 1977 року директором школи був призначений Гноянець Адам Михайлович, 

який після закінчення Підбороччанської  восьмирічної школи з 1966 року продовжив навчання у Камінь-Каширський середній школі, а далі у Луцькому педінституті імені Лесі Українки на фізико-математичному факультеті.

За плечима - робота в Черченській середній школі, а попереду - вирішення проблем навчально-виховного процесу та зміцнення матеріально-технічної бази. Завжди бадьорий та веселий, його висока вимогливість не заважає при нагоді пожартувати.

У 1977-1978 навчальному році в школі навчалось 145 учнів. Навчання проводилось у дві зміни. І в той час постало питання  полегшити працю вчителів і умови навчання учнів.

Будівництво другого навчального корпусу розпочалось у 1979 році під керівництвом завідуючого районного відділу освіти Чечотки Р. Д. Основна відповідальність по організації будівництва покладалось на вчителя праці Токарчука Панаса Никоноровича. В 1983 році було відкрито новий корпус школи, де розміщувались 4-класні кімнати, кухня, їдальня,актовий зал, фотолабораторія, кабінет директора. Розпочалось навчання в одну зміну. Змінено меблі, зміцнилась матеріально-технічна база.

В 1985 році країна святкувала 40-річчя Великої Перемоги над фашистською Німеччиною. В пам'ять про цю подію біля школи вчителі та учні посадили 40 фруктових дерев. Сьогодні сад плодоносить і тішить дорослих і малечу соковитими плодами.

В 1987 році в школу пішли 6-річки. Першими за цю справу взялись молоді вчителі Хлистік Лідія Микитівна і Савич Олена Геннадіївна.  В школі було обладнано спальню кімнату для денного відпочинку дітей і організовано дворазове харчування.

Після Чорнобильської катастрофи (1986р.), з проголошенням незалежності України село відноситься до третьої категорії забруднення. Учнів у школі почали харчувати безкоштовно. Держава виділяє кошти для санаторно-курортного оздоровлення школярів. Завдяки цьому наші діти побували в санаторіях Криму, Одеси, Трускавця, Моршина, Лісовій пісні та інших місцевих санаторіях.

У 80-х роках колгпослом імені Леніна було організовано збір попелу для удобрення грунту. Учні школи брали участь в акції, а самих активних школярів нагороджували поїздками в м. Брест, Львів, Луцьк.

Школа переходить на новий рівень навчання і у 1989 році набуває статусу дев’ятирічки. В 90-х роках в державі відбулися суспільно-політичні зміни, які в цілому вплинули і на освіту. В життя втілюються ідеї реформування школи. Це період інноваційних технологій в освіті, комп’ютеризації, прогресу. З того часу зазнає вагомих змін і «країна знань» - школа.

Значна частина колективу – це наші колишні учні. Школа для них стала дороговказом у життєвому виборі. Це: Мультан Г. Г., Гноянець А. М., ХлистікЛ. С., Мацик М. І., Шевчик Н. Ф., Гундерич Н. П., Херло Н. В., Ліпич В. А., Хлистік Л. М., Савич О. С., Хомік Г. Г., Солонинчик Л. А.

З початком ХХІ ст. школа перетворюється у школу розвитку, школу мислення, школу віри.

Неодноразово входила в десятку кращих шкіл району серед шкіл І-ІІ ст. Учні були і є призерами районних і навіть обласних олімпіад з навчальних предметів, а випускники школи продовжують навчання в середніх школах, коледжах, технікумах, а пізніше у вищих навчальних закладах.

В школі діє виставка учнівських робіт з декоративно-прикладного мистецтва, учні беруть участь в різноманітних конкурсах, а саме в оглядах художньої самодіяльності, в літературних конкурсах, конкурсах дитячих малюнків.

Приділяється певна увага організації дозвілля учнів, пошуку цікавих творчих справ. Це вечори, конкурси, спортивні змагання.

Проводились загальношкільні заходи: шкільні спартакіади «Старти надій», тематичні тижні, заходи щодо відзначення річниці Великої Перемоги, огляди художньої самодіяльності, вечори відпочинку.

Пріоритетним напрямком виховної роботи в школі є патріотичне виховання, учнями школи було зібрано великий краєзнавчий матеріал:  «Історія села», «Звичаї і обряди підборочан», «Народні ремесла», «Природа Полісся», «Відомі люди свого краю» та відкрито музей-світлицю.

В січні 2010 року наша школа відсвяткувала 70-річчя свого існування, а вже в лютому 2010 снігова стихія зруйнувала старий корпус і вже в червні 2010 року було розпочато будівництво ще одного корпусу школи, яке було завершено за один рік.

1 вересня 2011 року навчальний рік почався вже в новій школі. В новому корпусі побудовано 6 класних кімнат, бібліотеку, санвузол.

На відкритті школи були: голова обласної державної адміністрації Б. П. Клімчук, представники районної адміністрації: І. І. Вовк, В. І. Пась – начальник районного відділу освіти і науки.

За плечима 70 років, а попереду нові завдання, вирішення проблем сьогодення та майбутнього. Школа житиме! Це велике щастя – жити і працювати сьогодні, дбаючи про завтра.

Щасти, тобі, рідна школо!